20 тибетських приказок, у яких зібрана вся мудрість світу

Джерело землею не засиплеш, дерево, що росте, каменем не притиснеш.

Навіть Будда, якщо він із глини, не встоїть, переходячи річку вбрід.

Якщо не бити в барабан, він мовчатиме. Якщо правду не пояснювати, вона залишиться незрозумілою.

Мудрий спершу вислухає, потім вирішить. Дурний спершу зробить, потім почне міркувати.

Собаку впізнають за гавкотом.

Той, хто вже з першого кроку шкодує, що пішов на гору, не зможе піднятися й на невеликий пагорб.

Якщо не бачиш — піди на гору; якщо не розумієш — запитай у старшого.

З тисячі голок можна викувати сокиру. За допомогою тисячі сокир можна збудувати храм.

Хоч як ховай у кімнаті шматочок сандалового дерева, повітря все одно наповниться ароматом.

У монастиря лише дах золотий.

Не встав рано-вранці — цілий день змарнував. Хто змолоду не вчився — у житті загубився.

Ласку зрозуміє й дитина, солодкість персика — навіть сліпий.

Одна мотузка — не батіг, одне дерево — не ліс.

Одяг робить людину, а батіг — собаку.

Сказати мало — буде незрозуміло, сказати багато — заморочити голову.

Скільки пасом волосся не зв’язуй, вони ніколи не замінять балку для дому.

Скільки б боягузів не зійшлося в одному місці, здійснити подвиг їм не під силу.

Біля одного порога двом жебракам робити нічого.

У правди немає приятелів.

Людина, яка часто говорить про твої недоліки, не завжди твій ворог. Людина, яка часто говорить про твої чесноти, не завжди твій друг.