Що таке синдром емоційного вигорання і чим він небезпечний.

Можливо, у вас синдром емоційного вигорання (СЕВ)?

Ми часто чули вислів «згорів на роботі».

Це можна назвати діагнозом.

Які ж симптоми цієї недуги?

1. Швидка стомлюваність, проблеми з концентрацією уваги, напади несподіваної втоми вже на початку робочого дня. У вихідні ви теж не почуваєтеся відпочилими.
2. Байдужість і апатія, втрата інтересу до того, що навколо вас відбувається.
3. Зниження самооцінки, депресія, відчуття «загнаності». Песимістичні думки на кшталт «Кому все це треба?» або «У мене все одно нічого не вийде».
4. Підвищена збудливість і дратівливість. Колеги дратують, начальник тихо виводить із себе, стіни кабінету «тиснуть». А ті, кому за родом служби доводиться спілкуватися з великою кількістю людей, починають ненавидіти оточення.
5. Закономірні проблеми зі здоров’ям: безсоння, головні болі, анемія, підвищений тиск. Хтось починає «заїдати» стрес і набирає вагу. А дехто починає знімати напругу за допомогою алкоголю.

Охоплені честолюбними мріями, ми взваливаємо на себе непосильну роботу. При цьому власний спокій, відпочинок і потреби відсуваємо на задній план. Працюючи на знос, ми витрачаємо резерви свого організму, виснажуємо їх і видихаємось. Так з’являється синдром емоційного вигорання (СЕВ). Підливають масла у вогонь конфлікти зі співробітниками, одноманітна й виснажлива праця, відсутність порозуміння з адміністрацією.

Хто належить до групи ризику.

1. Люди, які прагнуть до лідерства, конкуренції, так звані перфекціоністи, які вимагають від себе занадто багато. До групи ризику входять ті, хто без кінця доводить собі й іншим: «Я кращий за всіх!», «Я в усьому перший!». Такі люди працюють із перевантаженнями, мало часу відводять на відпочинок, релаксацію. Вони болісно сприймають власні невдачі, гостро реагують на критику. Не виключені проблеми із серцем.
2. Представники «важких» професій: лікарі, медсестри, психологи, соціальні працівники, поліцейські. У силу своєї діяльності ці люди емоційно залучені до проблем сторонніх людей, стикаються з чужими негативними емоціями. До цієї ж групи належать керівники, педагоги, працівники торгівлі. І чим чутливіша людина, чим ближче до серця вона сприймає чужі проблеми, тим вища ймовірність «згоріти на роботі».
3. Обов’язкові, старанні співробітники, які не вміють за себе постояти. На них люблять перекладати свою роботу менш сумлінні й нахабніші колеги. Причому лаври пожинають інші.

Як не згоріти на роботі.

1. Складіть список аргументів, через які ви так багато працюєте. Чи достатньо вони об’єктивні? Ви реалізуєте свою волю чи нав’язану кимось?
2. Вирішіть на роботі питання з розподілом професійних обов’язків, щоб не виконувати чужу роботу.
3. Приділяйте більше часу заняттю, яке вам до душі. Умійте «перемикатися» і залишати думки про роботу, виходячи за поріг офісу.
4. Не тримайте негатив у собі. Поділіться з близькими людьми своїми образами, проблемами. «Випустіть пару», як то кажуть. Можливо, у відповідь вони теж поскаржаться вам. Це добре знімає напругу.
5. Оберіть для себе відповідну розслаблювальну техніку (аутотренінг, точковий масаж, дихальні вправи) і займайтеся 5-10 хвилин щодня. З часом ви навчитеся розслаблятися в будь-яких умовах.
6. Зробіть своє робоче місце затишнішим: наведіть лад у паперах, повісьте кумедний афоризм або картинку. Поставте на стіл улюблений сувенір.
7. Прийшовши додому після трудового дня, станьте під теплий душ. Вода змиє негативну енергію й допоможе розслабитися.

Пам’ятайте, що життя складається не лише з роботи! У ньому ще багато цікавого й чудового!

Джерело http://lifesek.ru/chto-takoe-sindrom-e-motsional-nogo-vy-goraniya-i-chem-on-opasen/2/