Ефективні ораторські прийоми

Зібравши необхідний матеріал і зрозумівши, про що ви хочете говорити в публічному виступі, а також склавши план, можна переходити до змістовного оформлення промови. Для цього корисно використовувати спеціальні ораторські прийоми, які спрямовані на покращення сприйняття інформації слухачами. Прийомів ораторської мови існує дуже багато. У цьому уроці описані основні й найбільш популярні з них. Крім того, тут ви знайдете приклади та рекомендації щодо застосування цих прийомів для розвитку вашої ораторської майстерності.

Ще Аристотель зауважував, що оратор промовляє не істину, а захищає й обґрунтовує свою позицію, а також мотивує людей. Це доводить, що самий зміст промови та її сенс не будуть розкриті повністю без урахування особливостей глядацького сприйняття. Щоб краще донести інформацію до слухачів, зробити її зрозумілішою і добре організованою, використовуйте наступні прийоми та правила риторики.

Приклад, подібність і порівняння

Порівняння, мабуть, є основним, найбазовішим прийомом ораторського мистецтва. Найважливіше правило риторики говорить, що все абстрактне необхідно подавати наочно за допомогою порівнянь і прикладів, образів або навіть коротких оповідань-ілюстрацій, включених у промову. Такий прийом звучить особливо виграшно в тих випадках, коли ви хочете донести до слухача числову інформацію.

Наприклад, всім відомий Михайло Ходорковський, коментуючи обвинувальний вирок суду, в якому йшлося про те, що він украв 347 млн тонн нафти, порівняв цю кількість палива з обсягом, який може вміститися в «залізничний состав, що тричі обгинає землю по екватору». Звичайній людині складно уявити, скільки це — 347 мільйонів тонн нафти. Зате ми всі знаємо, як виглядає потяг, і приблизно уявляємо довжину окружності Землі, а отже, знаємо, що це дуже багато нафти. Таке порівняння, використане оратором, допомагає слухачам уявити числові дані і подумки співвіднести їх зі знайомими їм величинами, зробити абстрактні цифри відчутними.

Крім звичайного порівняння існують також його окремі форми, такі як образ і метафора. На відміну від звичного зіставлення двох речей у мові, ці ораторські прийоми мають творчий відтінок. Як правило, образи не створюються нами штучно. Вони приходять, коли ми спостерігаємо за навколишнім світом і будуємо асоціації. Якщо ж ви хочете прикрасити свою промову образами, але відчуваєте певні труднощі у продукуванні потрібної образності, рекомендуємо ознайомитися зі спеціальним уроком на нашому сайті, спрямованим на розвиток асоціативного мислення, а також потренуватисярозгадувати друдли.

В окремих випадках для створення образів і аналогій можна вдаватися навіть до невеликих оповідань, якщо, звісно, це дозволяє час виступу. Однак не варто затягувати момент ілюстрації, важливо створити влучний і яскравий образ, який залишиться в пам’яті людей, не перевантажуючи їхню увагу абстрактними міркуваннями.

Схожим прийомом порівняння, в основі якого лежить відношення частини до цілого, є синекдоха (перейменування). Це спосіб вираження думок, за якого слово вживається в переносному значенні, а саме — поняття відомого предмета або групи предметів замінюється поняттям, що позначає частину названого предмета або одиничний предмет. Наприклад, коли ми чуємо фразу «У Білого дому і в Кремля різні думки», ми розуміємо, що йдеться не про архітектурні споруди, а про представників певних політичних сил США і Росії, які не зійшлися в думках щодо якогось питання. Синекдоха дає оратору можливість коротко і виразно донести свою думку до слухачів, залишивши в їхній пам’яті певний образ сказаного.

Повтор

В одному з уроків з розвитку пам’яті на нашому сайті є цілий розділ, присвячений повторенню, тому що повторення — це найважливіший принцип запам’ятовування інформації. В ораторській майстерності використовується повтор, який глибше закріплює в свідомості аудиторії основну думку виступу, підвищує переконливість промови оратора, викликає у слухачів спогад, допомагає правильно організувати промову, подати нову інформацію як уже знайому. Тож якщо ви хочете, щоб ваші слухачі добре запам’ятали потрібну інформацію, повторюйте її і отримаєте потрібний ефект.

Однак слід враховувати, що звичайне дослівне повторення матеріалу ефективне лише за певних обставин, у більшості випадків повтори стають дієвим прийомом оратора виключно за вмілого їх оформлення в промові. Можна виділити такі види повторів:

• Дослівний повтор. Цей вид використовується досить рідко: тільки при дослівному цитуванні або для навмисного акценту на конкретній фразі, особливо на вигуку. Наприклад, Мартін Лютер Кінг практично в кожному реченні своєї знаменитої промови вигукував: “I have a dream!”. Крім того, як у прозовій, так і в поетичній мові часто використовується прийом, близький до дослівного повтору, — анафора. Суть анафори полягає в повторенні схожих звуків, слів або груп слів на початку окремих фраз. Анафора також відіграє велику роль у формуванні чіткого усталеного образу висловленої ідеї у свідомості слухачів.
• Варійований повтор. Частіше для повторення важливих думок в ораторській промові використовується варійований повтор, тобто повернення до вже сказаного раніше в іншому словесному оформленні, вираження однієї й тієї самої думки іншими словами. Смисловий зміст повтору в цьому разі подаватиметься слухачам з різними відтінками, що зробить ідею яскравішою і виразнішою.
• Розширений повтор (роз’яснення або рекурсія) — повтор уже висловленої думки з включенням до неї нових слів для розвитку основних ідей і образів вашого виступу. Якщо вираження думки, обране вами спочатку, не здається вам достатньо переконливим, до нього варто повернутися під час виступу і доповнити його, пояснити. Однак краще не зловживати цим прийомом, оскільки надто часто повторювані ваші слова та ідеї можуть здатися слухачам нав’язливими, стомливими (згадайте знаменитий жартівливий вірш «Дім, який збудував Джек» у перекладі Самуїла Маршака або пісню Олександра Пушного «Нічний дозор» з нескінченною кількістю розширених повторів). Постарайтеся використовувати більше містких і коротких образів замість частих повторень з докладними поясненнями.
• Частковий повтор і рафінування (узагальнення) використовується для короткого орієнтування слухача в раніше викладеному матеріалі, наприклад, перед переходом до нової частини виступу. Це узагальнювальний повтор у вигляді кількох точних коротких висловлювань. Цей прийом особливо підходить для навчальних виступів (лекцій), коли лектору потрібно періодично підсумовувати отримані раніше висновки.

Інші прийоми

Іносказання (алегорія) — це втілення явища (ідеї, думок) у наочному образі. Наприклад, у промові «I have a dream» Мартін Лютер Кінг наводить таку алегорію:

«Я мрію сьогодні, що одного дня в Алабамі з її злісними расистами і губернатором, з вуст якого злітають слова про втручання та анулювання, одного прекрасного дня, саме в Алабамі, маленькі чорні хлопчики й дівчатка візьмуться, як сестри й брати, за руки з маленькими білими хлопчиками й дівчатками».

Образ дітей різних рас і різної статі, які взялися за руки, є відображенням ідеї толерантності й рівноправності. Іносказання можна дуже ефективно використовувати для ілюстрації абстрактних понять, таких як дружба, рівноправність, любов, вірність, щоб посилити сприйняття ключових ідей промови. Алегорія — це досить складний прийом у риториці і вимагає якщо не особливої майстерності оратора, то вже точно хорошої підготовки.

Заклик також є поширеним ораторським прийомом і полягає у зверненні до слухачів напряму з відозвою до якоїсь дії. Використання заклику у виступі виправдане, якщо ви хочете, щоб слухачі змогли у себе в голові створити яскравий образ вашої ідеї з їхньою безпосередньою участю в її реалізації. Цим ораторським прийомом варто користуватися обережно і не надто часто. Прийом обов’язково спрацює в аудиторії, де публіка достатньо прихильна й уважна до оратора. Ми, наприклад, закликаємо вас, наших читачів, які витрачають по кілька годин на день на роботу за комп’ютером, спробувати приділяти саморозвитку хоча б 20 хвилин щодня, вивчаючи матеріали на сайті4brain.ru, і тоді вже через місяць ви зможете відчути прогрес.

Перехрещення (хіазм) — це прийом, що допомагає містко й красиво висловити вашу думку хрестоподібною зміною послідовності елементів у двох паралельних рядах слів. Мабуть, найзнаменитіший хіазм був сказаний Джоном Ф. Кеннеді на інавгурації: «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, — спитай себе, що ти можеш зробити для країни». Також відомий хіазм у вірші Лермонтова «Самотність»:

Ділити веселощі — всі готові:

Ніхто не хоче ділити сум.

Перехрещення підвищує переконливість і виразність вашої промови. Саме хіазми часто використовують як цитати висловлювань знаменитих ораторів.

Цитування. Якщо ви вважаєте, що ваші аргументи недостатньо переконливі, або ви ще не здобули довіру публіки, то доречно буде підкріпити свій виступ цитатами визнаних лідерів. Наприклад, за часів Радянського Союзу оратори часто використовували цитати Володимира Леніна, чий авторитет був беззаперечним. Однак важливо цитувати правильно, бажано дослівно, щоб не спотворити думку першоджерела. Якщо ж цитата велика або складна для сприйняття, її можна зробити коротшою і простішою, переказавши своїми словами (це називається парафраза). Про те, як краще запам’ятовувати цитати, читайте в одному з наступних уроків.

Ланцюг — часто застосовуваний засіб утримання уваги слухачів. У мовленнєвому ланцюзі повний сенс першої ланки ідеї стає ясним і завершеним тільки у зв’язку з іншими ланками, аж до останньої ланки в ланцюзі. Наведемо приклад одного дуже цікавого тосту, побудованого на цьому прийомі: «Я хочу, щоб ти помер… Щоб ти помер у 100 років… Щоб ти помер у 100 років від руки ревнивця… І щоб твоя смерть була заслуженою». Такий прийом ланцюга дозволяє ораторові не лише протягом усього виступу залишатися джерелом щирої уваги аудиторії, а й за допомогою ефекту несподіванки, закладеного в кінцевих ланках послідовності, залишити у слухачів незабутнє враження від сказаного.

Антитеза (протиставлення) — це стилістична фігура контрасту, яка полягає в різкому протиставленні понять, положень, образів, станів, пов’язаних між собою спільною конструкцією або внутрішнім смислом. Іноді, щоб посилити сприйняття властивості якогось предмета або явища, достатньо навести якийсь контрастний, полярний приклад, такий як «Для одних людей саморозвиток — ніщо, а для інших — усе».

Натяк. Використання цього риторичного прийому виправдане, якщо у вас достатньо досвідчені слухачі, які, безсумнівно, зможуть зрозуміти, на що ви натякаєте. Також натяк зручно застосовувати, якщо ви з тих чи інших причин не можете або не хочете прямо висловити свою думку. Ось один із прикладів натяку: Барак Обама, володар однієї дуже великої премії, ніяк не може зупинити військове втручання США у справи інших держав. У цьому разі натяк полягає в тому, що Нобелівська премія МИРУ, яку, як відомо, було присуджено американському президенту, не відповідає дійсному стану речей: військові дії не було припинено, а отже, мир не був досягнутий. Щоб уникнути прямого звинувачення Барака Обами в невиконанні обіцяних миротворчих заходів напряму, в цій фразі було використано натяк на «одну дуже велику премію».

Перебільшення (гіпербола). Цей прийом ораторської майстерності доцільно використовувати тільки в тому разі, якщо ви впевнені, що сказане не сприйматиметься слухачами як вигадка, а також не звучатиме надто емоційно, занадто пафосно. Гіпербола спрямована на те, щоб посилити, підкреслити ті чи інші властивості або риси предмета думки. Наприклад, фраза «треба бути повним дурнем, щоб так вважати» має на меті відбити у слухачів усяке бажання погоджуватися з наведеною оратором сумнівною точкою зору, тобто автоматично змусити аудиторію підтримати думку промовця.

Вставка. Вставкою називається спеціальне зауваження, яке робиться, на перший погляд, мимохідь. Тим не менш, такі зауваження можуть надавати сильного відтінку сказаному і змінювати сприйняття слухачів у потрібний бік. Наприклад, щоб долучити публіку до важливої проблеми, про яку йдеться, можна просто вставити у вашу промову просту і зрозумілу всім фразу: «але не мені вам це казати…». Так висловлювання «сьогодні в нашій країні ми часто стикаємося з корупцією, але не мені вам про це казати…» не залишить у вашій аудиторії людей, байдужих до порушеної вами проблеми, приверне до неї найпильнішу увагу слухачів.

Риторичні запитання. Ставити запитання, що не потребують відповіді, у своїй промові слід обережно. Важливо, щоб слухачі поділяли вашу позицію з цього питання, інакше відповідь на це запитання може бути не такою вже й очевидною, як вам здається. Наприклад, запитання «невже так важко витрачати 20 хвилин на день на саморозвиток?» не завжди однозначно матиме заперечну відповідь, однак це цілком імовірно.

Попереднє повідомлення допомагає налаштувати аудиторію на уважне прослуховування підготовленої вами промови. Важливо змусити публіку з нетерпінням чекати на ваш виступ, з самого початку посіявши інтерес до того, про що ви збираєтеся говорити. Це як трейлер у кіно з цікавими моментами, після якого глядач залишається в передчутті перегляду фільму цілком. У цьому разі на початку вашої промови виграшно звучатиме, наприклад, фраза «можливо, ви будете здивовані тим, про що я вам зараз розповім…». Такий початок змусить аудиторію з цікавістю прислухатися до кожного вашого слова.

Зволікання можна використовувати для розігріву інтересу слухачів після отриманого ними попереднього повідомлення. Так ми ще більше посилюємо цікавість слухачів тим, що не одразу викладаємо всі карти на стіл. Зволіканням оратор прирікає слухача на томління і тим самим нагнітає напругу уваги під час виступу, щоб подати публіці кульмінацію своєї промови в найбільш відповідний момент.

Підвищення напруги (посилення уваги слухачів). Це вміле оперування цілим набором складних прийомів, що свідчить про високий рівень ораторської майстерності промовця. Ефект підвищення напруги зазвичай досягається за допомогою комплексного використання попереднього повідомлення і зволікання, а також за допомогою алегорій, натяків та інших риторичних технік. Підвищенню напруги також сприяють повторення.

Несподіванка. Щоб у потрібний момент посилити увагу слухачів, оратор може використовувати слова і дії, яких від нього ніхто не очікує. Наприклад, знаменитий Бісмарк застав слухачів зненацька, висловившись наполовину: «Я теж за скасування смертної кари», і, зробивши помітну паузу, продовжив: «Але я за те, щоб почав це вбивця!». Подібні прийоми хороші, коли їх використовують дозовано і доречно, інакше ефект несподіванки може згладитися.

Фреймінг

Дуже важливим в ораторському мистецтві є вміння по-різному подавати слухачам один і той самий матеріал залежно від власних цілей і об’єктивних обставин. Одна з найефективніших методик обрамлення змісту промови на сьогодні — це фреймінг, який, до речі, відомий як важливий складовий елемент нейролінгвістичного програмування.

Фрейм (англ. — рамка) — контекст розгляду будь-якої речі, за допомогою якого можна змінювати відтінок сприйняття цієї речі. Однією з найпопулярніших концепцій фреймінгу є концепція Роберта Ділтса — «фокуси мови». Автор вважає, що будь-яку фразу і думку можна розглядати по-різному. Ділтс знайшов 14 різних способів змінити фокус сприйняття. Детальніше про використання фреймінгу і фокусів мови читайте в одному з уроків з розвитку творчого мислення на сайті 4brain.ru.