Гора Кайлас: загадки священної вершини Тибету
Тибет — найзагадковіша й наймістичніша держава світу. Тут є те, чого немає більше ніде: найвисокогірніші озеро, річка і столиця, а також найбільша святиня чотирьох світових релігій — незбагненний Кайлас. Які ж таємниці зберігає це загадкове місце?
Ритуальний обхід навколо гори
Багато пілігримів здійснюють паломництво з однією метою — здійснити «кору» (ритуальний обхід). Віряни вважають, що навіть одноразовий обхід навколо Кайласу позбавить від усіх гріхів, скоєних у цьому житті. Плідними також вважаються три й тринадцять обходів. Паломники, які зробили сто вісім обходів, можуть досягти Нірвани в цьому житті. Кора, здійснена в повний місяць, зараховується за дві.
Окультні сили цієї містичної гори різко посилюються в рік її «народження» — рік Водяного Коня, що повторюється кожні шістдесят років. Того року сили гори посилюються у тринадцять разів, і кора, здійснена в цей час, зараховується за тринадцять.
Священний обхід навколо гори завдовжки п’ятдесят три кілометри можна подолати за одну добу — з раннього ранку до пізнього вечора — або неквапливо пройти за кілька днів. Дехто здійснює щоденну кору протягом тридцяти днів. Найрелігійніші паломники здійснюють кору повзком, дістаючись так із Тибету, Непалу й Бутану — навіть через Гімалаї. Українські та західні туристи проходять кору за кілька днів, у комфортнішому темпі.
Найвища точка маршруту — перевал Дромла-Ла (5630 метрів). Пройти цей шлях можуть лише люди з міцним здоров’ям і чудовою фізичною підготовкою. Усі паломники вірять: якщо напередодні кори загадати бажання, воно неодмінно здійсниться.
Похід за очищенням карми починається від невеликого села Дарчен біля підніжжя гори. Десять маленьких глинобитних будинків стоять в оточенні наметів для туристів. Село дуже бідне, але буддистів не цікавить земне життя — вирватися з колеса переродження (Сансари) і померти остаточно, ось заради чого здійснюється кора.
Із цього села починається і «Заборонена Внутрішня Кора», що веде до початку таємничої розколини, — пройти її можна лише після виконання тринадцяти обходів. Кайлас впливає на всіх, хто тут опиняється, незалежно від сили їхньої віри. Це перевірено неодноразово.
Загадки священної гори
Це містичне місце оточене кількома невеликими горами. Науковці стверджують, що ця система пірамід із Кайласом у центрі виглядає рукотворною: подекуди на поверхні гори видно покриття, зовні схоже на бетон.
Якщо дивитися на гору з висоти, видно, що вона перебуває в центрі кам’яної спіралі. Цю святиню вважають найбільшим накопичувачем енергії на планеті — створеним для збору енергії Землі та космосу. Її куполоподібна, вкрита вічним льодом вершина нагадує величезний сяючий кристал у центрі розкритої бруньки восьмипелюсткової квітки, утвореної химерно вигнутими скелями синьо-фіолетового кольору.
Досі ніхто не може пояснити, чому з-поміж усіх гір на землі лише вона має форму ступінчастої (тринадцять шарів) піраміди, схили якої точно вказують на всі частини світу. Гора містичним чином пов’язана з числом 6666: її висота, відстань до Стоунгенджу, до Північного й Південного полюса — 6666 кілометрів. До того ж вона розташована на одній лінії з пірамідами Єгипту, островом Пасхи і пірамідами інків.
У Кайласу є й «дзеркала» — гладкі увігнуті скельні поверхні, одна з яких зветься «Головним Дзеркалом Часу». Існує гіпотеза, що вони вміють викривляти час; дослідники пірамід стверджують, що така форма здатна накопичувати енергію і передавати її у простір — своєрідний ефект «машини часу».
Поруч лежать озера з «живою» і «мертвою» водою, розділені лише невеликим гірським хребтом. В озері Манасаровар воду вважають живою — кришталево чистою і не солоною. Озеро Ракшас-Тал, навпаки, називають озером Демона: із нього не можна пити, і навіть у безвітряну погоду тут завжди штормить.
Є й ще одна таємниця: на південному схилі гори є два виступи, перетнуті розколиною, і коли настають сутінки, тінь «малює» на схилі виразне зображення свастики — сонячного знака. За легендами, саме звідси за людством спостерігають боги.
Цю гору ще нікому не вдалося підкорити. Релігійні тексти буддизму стверджують, що жоден смертний не має права піднятися на вершину й побачити лики богів. І справді: усі, хто намагався піднятися на Кайлас, або гинули під час сходження, або повертали назад — з незрозумілих причин змінюючи свої плани вже біля самого підніжжя.