Як змінити ставлення до життя і сприйняття світу?

Ставлення до життя – головна причина наших успіхів чи невдач.

Для одних навколишній світ дружній, світлий, радісний, що дарує нові цікаві виклики і щастя від їх подолання; а для інших – повний прихованих і явних небезпек, схожий на джунглі зі зміями й отруйними комахами.

Але не праві ні ті, ні інші. Навколишня дійсність до нас байдужа. І не вона нас ранить, а ми самі боляче б’ємося об кути, які самі ж і споруджуємо. І не вона приносить усі мислимі радощі й задоволення, а ми самі, за бажання, радуємо себе.

Не будемо розчаровувати хронічних оптимістів тим, що світ – інертна субстанція, яку ми «ліпимо» під себе, вони й так щасливі. Краще зосередитися на вічних «борцях», для яких шлях тернистий, небезпечний і звивистий (таке вже в них сприйняття).

Уявіть, що наша внутрішня організація подібна до кісточок доміно, які ми під впливом спочатку батьків, а потім суспільства вибудовуємо всередині себе. Чим спокійніше життя і менше потрясінь, тим більше фішок бере участь у побудові і тим химерніший візерунок.

І раптом — «удар долі». Найнестійкіша кісточка падає на наступну, і в результаті ефекту доміно всі багаторічні побудови вмить руйнуються. Крах. Найслабші – здаються, сильні – у ступорі (реакції можуть варіюватися).

І тільки той, хто відрізняється філософським ставленням до життя і позитивним сприйняттям світу, вистоїть з малими втратами, тому що для нього не існує ефекту доміно. Для нього також безглузде прислів’я: «прийшла біда – відчиняй ворота».

Позитивне ставлення до життя у разі якоїсь негативної події передбачає її одноразовість і абсолютну нефатальність. Навіть низка з кількох наступних одна за одною неприємностей сприймається не як злий рок, а лише як звичайний збіг обставин, які здебільшого ми самі і спровокували або не передбачили.

Причини негативного ставлення до життя.

Перші й головні наші вчителі – батьки. І якщо вони все навколо бачили в темних тонах, то і в нас здебільшого буде таке саме сприйняття світу. А якими ще очима дивитиметься на дійсність дитина, що виросла, якщо їй з пелюшок навіюють, що в темному кутку сидить бабай, якщо буде пустувати, то її забере міліціонер, і навколо — самі погані дядьки й тітки.

«Обпікшись на молоці, дмухаєш на воду». Негативний досвід, особливо в дитинстві-юності, може надовго записати нас у ряди недовірливих і похмурих песимістів. Наприклад, часто і чоловіки, і жінки починають з недовірою дивитися на всіх представників протилежної статі після невдалого досвіду першого кохання.

Як змінити ставлення до життя.

Більшість людей, які дивом уникнули смерті, можуть кардинально змінити свій світогляд і стають життєлюбами. На тлі близької втрати абсолютно всього вони починають розуміти, наскільки дрібні й негідні уваги тертя зі співробітниками, небажання знайти точки дотику з домочадцями, гонитва за побутовими благами. Вони починають дихати на повні груди, радіючи кожній миті.

Можливо, не доводячи себе до крайньої межі, варто все ж таки спробувати зрозуміти, що наше існування настільки коротке і крихке, що не варто витрачати його дорогоцінні миті на те, що не гідне уваги.

Практично всі ми ставимо собі запитання про сенс життя і намагаємося жити відповідно до знайденої для себе відповіді. У одних сенс полягає в родині та дітях, у інших – у грошах, у третіх – у рясній і смачній їжі, у четвертих…

Але примхи долі такі, що з нами все може статися. І якщо сенс полягає в якомусь одному або кількох прагненнях, то втрата його стовідсотково призведе до життєвої трагедії.

А чи варто жити заради чогось, а не просто так? У зв’язку з цим мені подобаються слова одного з трьох мушкетерів – Портоса – «Б’юся просто тому, що я б’юся». Давайте жити, тому що ми живемо. У цьому разі втрата одного з орієнтирів не зможе змінити наше позитивне ставлення до життя.

І ще… Склянка не наполовину порожня і не наполовину повна, у ній рівно стільки води, скільки ми самі для себе відміряли.

Джерело: http://www.shas-live.com/zhivem-pozitivno/otnoshenie-k-zhizni