Годуйте свій мозок правильною їжею.
Якщо в мозок людини потрапляє непотрібна інформація — він починає опиратися і з часом відмовляється взагалі правильно працювати. Час, який ви витратите на пізнання того, чим варто годувати свій головний робочий інструмент, а від чого варто відмовитися — окупиться у багато разів.
Мозок любить
- Конкретну мету
Щойно ви сформулюєте для себе конкретну мету, завдання – одразу почнуться дива. Знайдуться засоби, можливості й час для її здійснення.
А якщо ви, поставивши головну мету, зумієте роздрібнити її на складові, і спокійно, поступово, постійно, крок за кроком будете їх виконувати – жодна проблема перед вами не встоїть.
- Позитивні емоції
Емоції – це короткочасні суб’єктивні реакції людини на навколишній світ (радість, гнів, сором тощо). Почуття – стійке емоційне ставлення до інших людей, явищ. Почуття пов’язані зі свідомістю і можуть розвиватися й вдосконалюватися.
Емоції бувають збуджувальними – що підвищують життєдіяльність людини, і пригнічувальними – тобто такими, що пригнічують життєві процеси. Позитивні емоції спонукають людину до дії. Вони виникають при задоволенні. Почніть шукати прості радощі життя – і почнеться в мозку стимуляція – виділення в організм великих доз ендорфінів, гормонів задоволення, а отже задоволеності, а отже позитивних емоцій, які збуджують і підвищують вашу життєдіяльність, і дозволяють спокійно протікати мисленнєвим процесам, народжують гарний настрій і позитивне ставлення до світу. Людині властиво шукати радість – це неназваний інстинкт самозбереження.
- Рух і свіже повітря
На свіжому повітрі кров активніше насичується киснем, швидше несе кисень і живлення до клітин мозку, посилюються процеси окислення, обміну речовин, вивільняється так необхідна нам енергія, народжуються нові біохімічні сполуки. Мозок змушує нас рухатися, щоб зберегти себе і нас, звісно. Дати насолоду мислити, творити, розв’язувати складні завдання, мати спогади.
Немає руху свіжого повітря, кров закисає – мізки «прокисають».
- Просту їжу в помірній кількості
Просту їжу простіше здобути, приготувати і перетравити. Мозок каже (якщо ти захочеш його почути): друже, 50% усієї енергії, яку отримує організм, витрачається на зір, 40% на травлення й знешкодження харчових токсинів, і лише 10% залишається на рух, роботу розумової й нервової систем, боротьбу з мільярдами мікробів. Якщо весь час жерти, коли думати будемо?!
Корисно їсти супи – вони покращують травлення, обмін речовин, швидше наповнюють шлунок, що дає відчуття ситості при меншому обсязі їжі.
- Сон, відпочинок
Мозку, як і всьому організму людини, потрібен відпочинок. При фізичному навантаженні відпочинок – розумове заняття, при інтелектуальному – фізичні вправи, від моральної втоми – зміна місць.
Повноцінний відпочинок – сон. Сон – найзагадковіший стан людини, без сну людина не може жити, хоча сон називають «маленькою смертю».
У сні свідомість вимикається, але людина продовжує мислити, її мислення змінюється і підпорядковується іншим законам. Це пов’язано з тим, що уві сні на перший план виходить підсвідомість. Мозок аналізує те, що сталося за минулий день, по-новому його структурує і видає найімовірніший результат. Цей результат, можливо, давно був спрогнозований, але свідомість його не прийняла, він був витіснений у підсвідомість і вилучений звідти уві сні.
Припускається, що мозку на ніч можна дати настанову: зробити прогноз, рішення, вихід, висновок, чи просто приємний сон. Непотрібні враження, нав’язливий стан «змиваються нічною захисною хвилею» мозку. Люди, які постійно бачать віщі сни, найімовірніше, хороші аналітики.
- Звикання
Мозок не може миттєво пристосуватися до різко змінених чужих обставин: нові умови життя, нова робота навчання місце проживання, компанія, їжа, нові люди. У будь-яку діяльність входьте поступово, спокійно, звикаючи до неї. Кожного дня, роблячи максимум можливого, доб’єтеся неможливого. Звичка вчитися, працювати виробляється поступово і постійно. Раптове розуміння й осяяння завжди передбачає знання, можливо, не завжди повністю усвідомлюване.
Часто батьки, вчителі, начальники, коханні (та й ми самі часом), не розуміючи всієї складності звикання, вимагають від нас (а ми від інших) миттєвого результату. Так не буває. Найкраще не заводитися, заспокоїтися, добродушно сказати собі чи іншим — не все одразу, «зачекайте, дітки, дайте лише термін, буде вам і білка, буде й свисток». І повільно почати рух, прискорюючись у міру звикання.
Мозок сам створює стереотипи (звички, навички, умовні рефлекси). Стереотипне мислення суттєво допомагає жити – не треба заново розв’язувати стандартні завдання. Кожного дня, роблячи одні й ті самі дії, ми перетворюємо їх на звичку, навичку, вміння, умовний рефлекс. Не вмикаючи мозок, виділяти слину при вигляді лимона, зачиняти вхідні двері, кран, мити посуд, здригатися від різкого гудка автомобіля, клацати хрестик, коли треба закрити вікно програми.
Інстинкт і невеликий життєвий досвід змушують нас із дитинства створювати стереотипи друзів, недругів, коханих. Це допомагає в «морі людей» усе-таки когось обрати, зібрати свою команду і на тому зупинитися, вивільняючи час і енергію для інших життєвих цілей. Стереотипи допомагають спілкуватися з чужими людьми, ладнати з батьками, виховувати своїх дітей.
- Свободу
Хай і обмежену інстинктом самозбереження і соціальними правилами, корисними насамперед нам самим. Свобода – це незалежність від страхів і стереотипів. Звісно, стереотипи у вигляді безумовних і умовних рефлексів нам потрібні – ми не будемо, обпікшись, вдруге совати руку у вогонь – боляче! Але якщо обставини вимагатимуть показати свою зневагу до болю і смерті – спалити свою праву руку, як римський «воїн» Муцій Сцевола. І не боятися мислити по-своєму і по-новому; відстоювати свій спосіб мислення, своє життя, свій зовнішній вигляд, своїх близьких. І не звинувачувати весь світ у нерозумінні й невизнанні тебе «такого незвичайного». І дозволяти іншим бути несхожими на тебе, мати свій спосіб мислення, погляд на життя.
- Творчість
Творчість – здатність мозку, використовуючи і спираючись на старе, створити нове, своє, несхоже. Творчість – улюблена робота мозку, що ріднить нас із богом, робить нас богами. Творчість у вигляді науки вивчає, описує, пояснює навколишній світ і людину, висуває ідеї, знаходить шляхи і засоби втілення їх у життя, зазирає в майбутнє і готова змінити його на краще.
Творчість у вигляді мистецтва – поєднавши працю й емоції, відображає дійсність художніми образами. Мистецтво об’єднує людей: письменник, ділячись своїм життям, почуттями, описуючи інших людей, показує, що ми не самотні у своїх переживаннях. Художник пропонує подивитися, якими можуть бути прекрасними чи потворними навколишнє і ми самі. Музикант звуками свого серця змушує наче камертоном відгукуватися нашу душу.
Мистецтво пробуджує нашу уяву, збагачує наш внутрішній світ, допомагає побачити світ в іншому світлі. Мистецтво створює ідеали.
- Поділ, спілкування, обійми
Життя – це постійний поділ клітин, постійний обмін речовин і роздача інформації. Робота нервових клітин мозку нейронів – «любов». Вони постійно «обіймаються», торкаючись дендритами (відростками, «руками») одне одного, постійно передають енергію (нервові імпульси), інформацію про все (біохімічні сполуки). Шкідливо не ділитися, не можна вимагати, це збиває з пантелику. З головою треба дружити, з людьми треба дружити.
Це сутність мозку – йому постійно необхідно отримувати інформацію і віддавати її.
Мозок не любить
- Страх
Пригнічувальна, гнітюча життєві процеси емоція. Коли ми відчуваємо страх, гору бере інстинкт самозбереження, зони мозку, групи нервових клітин не можуть увімкнутися в мисленнєву діяльність. Людина позбавляється творчої думки.
Ми постійно турбуємося про прожиток, про близьких, про біль (хвороба, зрада, смерть), про життя (війна, цунамі, дурень-начальник, революції, курс долара, зустріч з термінатором) – тобто перебуваємо в стані стресу. Як з цим боротися:
Біль і смерть треба зневажати.
Труднощі, якщо їх не уникнути, мають гартувати. У подоланні труднощів щось втрачаєш, але щось обов’язково здобуваєш.
Виховувати в собі мужність, гордість і стійкість.
Треба сміливо визнати собі, що проблеми й неприємності – неминучі супутники людського життя. Вони не перші й не останні, які доведеться розв’язувати.
Вір у себе і в своє світле майбутнє, ти проблему, а не вона тебе!
Страх небезпечний для психічного здоров’я і для життя. Але одна адаптивна форма страху нам необхідна – обережність!
- Сильні емоції будь-якого штибу
Сильні емоції різко гальмують мисленнєву здатність мозку. Велика радість і велике горе можуть на час позбавити здатності думати. Тривалий такий стан призводить до хворобливої безпорадності мозку.
Дівчата, це до вас. Коли ви «істерите» (надто емоційні), ваш мозок вимикається. Це і дало підставу сказати «Баби – дурепи!» А втім, вже доведено, що жіночий і чоловічий мозок однаково здатні до навчання, соціальної адаптації, політики.
Різні гормони впливають на неврологію – у чоловіків частіше буває дислексія, шизофренія, аутизм. А представниці прекрасної статі страждають від тривоги, депресії, харчових розладів. Тому не нав’язуйте цей стан своїм чоловікам – це в прямому сенсі робить їх дурнями.
У чоловіків логічне мислення, не вмикаючи ділянки мозку, що відповідають за емоції, чоловіки досить спокійно розв’язують проблему. У жінок навпаки, катітимність мислення, тобто вони розв’язують проблему крізь призму суперечливих емоцій. Це їхня фізіологія, вони по-іншому не можуть. Чоловіки, вас це теж дістало? Вихід є: допоможіть їм заспокоїтися: «цьом-цьом», «тримай морозиво», «давай чайку зігрію», «та заспокойся ти! вирішу я твою проблему, ходімо, погуляємо, подумаємо» тощо. Основна думка: «Я тебе люблю, але проблему будемо вирішувати, коли ти заспокоїшся». І ви здивуєтеся, як жінка чудово з усім впорається.
Механізм емоцій – спочатку розуміння (ситуації, явища), потім емоції. А чи завжди ми правильно розуміємо ситуацію, іншу людину, якщо в трьох соснах блукаємо, себе до пуття не розуміємо. Спочатку варто спокійно розібратися, а вже потім «емоціонувати».
- Темряву, самотність
Такі умови вмикають інстинкт самозбереження. Звичайні джерела мозкового тонусу зменшуються і «темні сили» негативних емоцій вільніше гуляють незахищеним мозком (у темряві причаївся ворог; людина – стадна істота, самому їй небезпечно і страшно).
Самотність – важкий психічний стан, пов’язаний із негативними емоціями і дискомфортом. Але самотність благотворно діятиме на людину, якщо сприймати її як добровільне усамітнення. Дефіцит спілкування не може бути бідою, якщо у людини хоч із кимось є контакт, розуміння. Можливо, у цьому світі ти лише людина, але для когось ти – весь світ.
Відкиньте непотрібні стереотипи, давайте будь-яким своїм станам правильні назви, що підтримують вас, заспокоюють, несуть потрібну вам енергетику.
- Стереотипи
Мозок створює стереотипи, але й «нудьгує» від них. Мозок бореться зі стереотипами за самозбереження «Хочу мислити!» Мозок реагує на кожну зміну в зовнішньому і внутрішньому середовищі.
Є люди, які, витративши якийсь час на вироблення основних життєвих чи професійних навичок (ідеально всі їх отримати в дитинстві та юності), доводять їх до автоматизму, можуть здійснювати їх, дозволяючи мозку в цей час розв’язувати складніші чи творчі завдання (кухар – кулінар, водій – ас, рисувальник – художник, інженер – винахідник, верстальник — дизайнер)
Стереотипи руйнують наші стосунки з людьми: з друзями, з колегами, з дітьми, батьками, коханими, коли вони поводяться всупереч нашим стереотипам. Не треба боятися відмовитися від старих уявлень про людей. Створюйте нові стереотипи з урахуванням нових даних («не вперто тримайтеся дурниці!»). Дозволяйте людям змінюватися, бути різними. І спокійно й твердо не дозволяйте нав’язувати вам чужі стереотипи про вас, якщо вам це не потрібно.
Ніколи нічого не бійтеся, з вами ваш скарб, ваш найнадійніший друг – ваш мозок!
Бережіть свій скарб, вивчайте його, пам’ятайте, у мозку є резерви – але це резерви. Можна змусити мозок працювати в екстремальному режимі, але адаптаційні можливості будуть вичерпані. Цим же пояснюється надто раннє й інтенсивне розвинення дітей та їхні подальші проблеми з адаптацією в суспільстві.
Джерело: http://www.transurfing-real.ru/2016/10/blog-post560.html