Чому дисципліна краща за мотивацію?

Якщо вас надихають мотиваційні ролики, тренінги і книги, але це нічого не змінює у вашому житті або змінює дуже повільно й мало, то сьогодні я пропоную вам мотиваційну статтю, в якій я мотивуватиму вас зіскочити з мотиваційної голки.

Сьогодні інтернет і полиці книгарень переповнені мотиваційним продуктом, покликаним надихнути нас на нове життя і великі звершення. Чому ж ситуація, яка мала б, по ідеї, принести благо, стала для багатьох прокляттям, породивши масу незадоволених людей, які постійно мріють про подорож, планують маршрут, але так і не зрушили з місця?

Для багатьох людей поглинання чергової порції мотивації стало сродні прийняттю наркоманом дози, після якої минає абстинентний синдром, а в житті все залишається як було, крім відчуття власної безпорадності й нікчемності, яке неухильно зростає. І щоб прорватися, щоб хоч якось зрушити з місця, ми вводимо чергову дозу мотивації, замикаючи хибне коло.

Мотивація — на гребені емоцій

Завдання мотивації — розпалити в нас емоції, підняти хвилю почуттів, яка понесе нас до заповітної мети. Це серфінг на гребені хвилі, але аж ніяк не наполеглива робота веслами. Красиво, захопливо, легко.

Але якщо на узбережжі океану хвилі можуть не припинятися, то в реальності нашого життя емоції — це одне з найкрихкіших, скороминущих і непостійних явищ. Можна тижнями й місяцями сидіти на березі, але так і не дочекатися хвилі.

По суті, наше життя і являє собою пляж, всіяний серфінгістами, єдине заняття яких і є подібне очікування. Тільки одиниці беруть весла й гребуть, повільно, але невблаганно віддаляючись від берегів посередності й порожнечі.

Популярність і влада ілюзій

Мотивація популярна, але не тому, що приводить до результатів. Мотивація популярна, як і будь-який інший легкий шлях. На жаль, людина влаштована так, що шукає легку, а не правильну дорогу. І якщо вона створює хоч якусь видимість правильного вибору, то, найімовірніше, вона й буде обрана.

Мотивація лише створює ілюзію, що все вийде легко. Тому найменша перешкода може призвести до відступу.

Але мотивація не робить шлях легким, вона лише роздає обіцянки і створює ілюзію того, що все вийде легко і на емоційному піднесенні.

Людина, яка перебуває у владі цих ілюзій, зовсім не готова — ні психічно, ні фізично — до труднощів і перешкод, які завжди зустрічалися, зустрічаються і зустрічатимуться на будь-якому шляху до більш-менш вартісних цілей. Тому найменша перешкода може призвести до відступу на берег в очікуванні наступної попутної хвилі.

Звісно, всі ми любимо позитивні почуття: радість, емоційне піднесення, захват — і в цьому немає нічого поганого. Погано те, що ми стаємо залежними від них, а не вони від нас. Ми стаємо схожими на п’яницю, який без вливання спиртного не може і не хоче працювати.

Виправдання для ледарів

Звісно, муляр чи водій не зможе послатися на відсутність натхнення, але представники творчих професій мають для своєї лінощів, як їм здається, чудове алібі. Знаю, що зараз у мене полетять гнилі помідори, але я глибоко переконаний: творча людина не потребує натхнення, щоб почати творити.

Перефразовуючи знаменитого Чака Клоуза, можу сказати і підтвердити особистим досвідом:

Натхнення — для ледарів, решта просто працює.

Тому сьогодні я пропоную вам відмовитися від служіння натхненню і прийняти справжню королеву успіху. Зустрічайте: її величність дисципліна!

Дисципліна: на веслах крізь хвилі

На відміну від мотивації, дисципліна не чекає на слушну погоду і слушну хвилю. Її не турбують емоції й почуття, вона не потребує їх, а за певного досвіду сама їх створює і змушує служити своїм цілям.

Так, дисципліна дається не так легко. Вона не виникає після ролика, фільму, семінару чи подкасту.

Будучи маленькою і слабкою, вона з труднощами продирається крізь лінь, страх і «не хочу». Але якщо її плекати й тренувати, то, зростаючи й набираючи обертів, вона допоможе вам знести будь-які перешкоди на шляху до успіху і самореалізації. До того ж із кожним днем вона вимагатиме від вас усе менше зусиль і уваги.

У дисципліни лише один недолік: це вірний, але важкий шлях. Тому вона непопулярна, і тому її обмовили, як тільки могли.

Міфи та брехня про дисципліну

Міф 1. Дисципліна і творчість несумісні

Коли я чую подібне, то розумію, що справжні біографії знаменитих художників, композиторів, літераторів та інших творців оповиті таємницею. Придивившись ближче, виявляєш, що більшість геніїв працювали наполегливо, багато і не чекали натхнення.

Немає нічого такого, що називається натхненням. Єдина річ, яка має значення, — це важка праця.

Сомерсет Моем

Звісно, може скластися враження, що дисципліна — ворог натхнення. Можливо, натхнення і є ворогом дисципліни, але дисципліна — найкращий друг натхнення.

По-перше, коли завдяки дисципліні ми зібрані, завершили побутові справи (нехай не всі, але основні), коли не тисне почуття провини через фінансові чи соціальні борги, то для творчості і натхнення вивільняється маса енергії, яку ми можемо використати.

По-друге, дослідження показали, що моменти осяянь, які нібито виникають нізвідки, є результатом попередньої напруженої роботи мозку. Кевін Ештон (Kevin Ashton) у своїй книзі How to Fly a Horse («Як змусити коня літати») висловився цілком конкретно і недвозначно:

Час — це сировина для творення. Відкиньте магію і міфи про створення, і залишиться тільки робота: робота набуття досвіду через дослідження і практику, робота методом спроб і помилок, робота роздумів і вдосконалення.

Навіть знаменита «90 перевірених способів подолати кризу і знову знайти натхнення» (паперова книга чи PDF) пропонує нам не що інше, як реальні дії, а не просте очікування.

Але навіть якщо просто прориватися абзац за абзацом чи штрих за штрихом, натхнення врешті-решт прийде. І трапляється це частіше і швидше, ніж якщо просто чекати. Якщо бути точнішим, трапляється це завжди. У дисциплінованого творця й муза дисциплінована.

Яскравим прикладом творчої людини, яка приборкала натхнення через дисципліну, для мене є Яна Франк. До прочитання її книги «Муза і чудовисько» мені здавалося, що з усім вищесказаним згоден тільки я і Сомерсет Моем. Але — починаючи з Яни — я все частіше і частіше стикаюся з творчими людьми, які заявляють, що дисципліна й організованість — найкращі друзі натхнення і творчості. Тому дізнайтеся, як творити, не чекаючи натхнення, і в бій!

Міф 2. Дисципліна — це рабство

Люди часто, дізнавшись про моє життя, застосовують такі епітети: рабство, в’язниця, каторга. Одна моя знайома, яка страждає на діабет, має зайву вагу і ще масу дуже неприємних недуг, не може впоратися зі своїм апетитом і нікотиновою залежністю, але вважає рабом мене і дуже шкодує про моє життя.

Філософія таких людей зрозуміла. Її висловив ще Вольтер: свобода — це робити те, що хочеш і коли хочеш. Але був і інший французький мислитель — Жан-Жак Руссо, який сказав, що справжня свобода — це можливість робити те, що необхідно і правильно.

З логічної точки зору правий Руссо. Адже яка це свобода, якщо ти ходиш на роботу за графіком, виконуєш те, що кажуть тобі інші люди, слухняний законам держави, але не можеш впоратися із самим собою?

Дисципліна і самоконтроль і є справжня свобода.

Але це лише перший щабель свободи. Наступний — не тільки робити те, що правильно і треба, а й любити це, отримувати від цього задоволення. І тут ми стикаємося з наступним міфом.

Міф 3. Дисципліна і щастя несумісні

Цей міф ґрунтується на переконанні, що здорова їжа обов’язково несмачна, хороша музика — нудна, заняття спортом не можуть приносити задоволення, наполеглива праця (інтелектуальна і фізична) пригнічує… Тобто все, для чого необхідні дисципліна і самоконтроль, пов’язане з негативними почуттями й емоціями, а отже, несумісне зі щастям і яскравим цікавим життям.

Але наполегливість винагороджується, при фізичних навантаженнях посилюється виділення гормону щастя, будь-які смаки можна змінити, а їжу приготувати смачно. Скажу більше: якщо їжа корисна, поживна і збалансована, але несмачна, то це нездорова їжа.

З іншого боку, є маса справ, які за визначенням просто не можуть приносити задоволення і радість, справ, які все одно необхідно робити. А зробити їх треба хоча б тому, що між їхнім виконанням і нашим щастям є прямий зв’язок.

Наприклад, багато людей не люблять спортивні вправи тільки тому, що ще не пробували. Але є й такі, хто ніколи не зможе полюбити заняття спортом, попри всю їхню користь для мозку й тіла. І тут не допоможе ніяка мотивація і самонавіювання, але дисципліні це під силу.

До того ж багато залежить від нашого ставлення. Мені здається, важко не отримувати радості й задоволення від подолання самого себе, від досягнення власних цілей.

Можна бути щасливим від простої думки, що ти не безвольний нікчема, а людина, яка володіє собою.

Дисципліна веде людину через досягнення результату до того емоційного стану, який вічні скиглії вважають необхідним для досягнення цього результату.

Виходить, справжнє щастя важко здобути без дисципліни. Без дисципліни неможливо бути вільним, володіти натхненням і прориватися крізь хвилі. Що робитимемо з мотивацією? Викинемо баласт за борт? Аж ніяк! Просто почнемо правильно ставитися до мотиваційних продуктів.

Мотивація — картина майбутнього

Мотивація дуже хороша, коли малює перед нами картину майбутнього, показує нам, що на нас чекає, якщо ми візьмемо себе в руки і за підтримки дисципліни йтимемо вперед. Мотивація хороша, коли нагадує, заради чого нам потрібні самоконтроль і безперервний рух.

Тому обов’язково дивіться мотиваційні відео, читайте мотиваційні книги і статті. Але ще краще — шукайте і плекайте внутрішню мотивацію. Думайте про свої цілі, мрійте про них, плануйте їх досягнення, малюйте картини.

Навчіться любити те, чим ви займаєтеся, просто закохайтеся у свою справу і станьте найкращим…

Нехай мотивація надихне вас вийти в море, а дисципліна дасть сили і наполегливість допливти до мрії. Успішного плавання!

Джерело: http://etozhizn.ru/pochemu-distsiplina-luchshe-motivatsii-2/2/