Притча про труднощі

Майстре, — одного разу запитав учень, — чому існують труднощі, які заважають нам досягти мети, відхиляють нас убік від обраного шляху, намагаються змусити визнати свою слабкість?

— Те, що ти називаєш труднощами, — відповів Учитель, — насправді є частиною твоєї мети.

Перестань з цим боротися. Просто подумай про це і візьми до уваги, коли обираєш шлях. Уяви, що ти стріляєш із лука.

Мішень далеко, і ти не бачиш її, оскільки на землю опустився густий ранковий туман. Хіба ти борешся з туманом? Ні, ти чекаєш, коли подує вітер і туман розвіється.

Тепер мішень видно, але вітер відхиляє політ твоєї стріли. Хіба ти борешся з вітром? Ні, ти просто визначаєш його напрямок і робиш поправку, стріляючи трохи під іншим кутом. Твій лук важкий і жорсткий, тобі бракує сил натягнути тятиву. Хіба ти борешся з луком? Ні, ти тренуєш свої м’язи, щоразу все сильніше натягуючи тятиву.

— Але ж існують люди, які стріляють з легкого і гнучкого лука в ясну, безвітряну погоду, — сказав учень ображено. — Чому ж лише мій постріл зустрічає стільки перешкод на своєму шляху? Невже Всесвіт опирається моєму руху вперед?

— Ніколи не дивись на інших, — усміхнувся Учитель. — У кожного свій лук, своя мішень і свій власний час для пострілу. Одні роблять своєю метою точне влучання, інші — можливість навчитися стріляти.

Учитель понизив голос і нахилився до учня:

— І ще я хочу відкрити тобі страшну таємницю, мій хлопчику. Туман не опускається на землю для того, щоб завадити твоєму пострілу, вітер не починає дути для того, щоб віднести твою стрілу вбік, жорсткий лук створений лучником не для того, щоб ти усвідомив свою слабкість. Все це існує саме по собі.

Це ти вирішив, що зможеш за цих умов точно вразити мішень. Тому або перестань нарікати на труднощі й починай стріляти, або приборкай свою гординю і обери собі легшу мету. Мету, по якій можна стріляти впритул.

Джерело: http://www.selfcreation.ru/pritchi/pritcha-o-trudnostyax.html