Пробудження, яке відбувається у 40 років

Щось магічне відбувається приблизно у 35-40 років.

Десь у глибинах нашої підсвідомості ми починаємо прокидатися від дрімоти, наче виходимо з туману. Ми починаємо по-новому дивитися на світ.

У багатьох до цього часу діти вже достатньо незалежні і хочуть трохи віддалитися від наших правил та ідеалів. Вони одержимі ідеєю залишити свій слід в історії, рішуче налаштовані боротися з тим, що вважають злом у цьому світі.

Так само, як і ми робили у їхньому віці.

Але коли в нашому житті з’являється магічне число 40, ми починаємо розуміти, що в житті є щось більше, ніж нескінченні купи прання і постійні внески у благодійні фонди всіх дитячих установ.

Ми витратили все своє доросле життя, щоб віддавати себе чомусь поза собою.

Спочатку навчанню в університеті. Потім – своїй першій роботі. Потім – своєму чоловіку/дружині, дітям. Ми витратили так багато часу й енергії на інших, намагаючись виправдати своє існування, що забули про себе.

Я пам’ятаю, як після народження другої дитини читала різні статті про те, що поки малюк спить, потрібно приділяти час собі. Пам’ятаю, як я сміялася з цього, думаючи, що в авторів, вочевидь, просто немає дітей. Коли дитина спала, я намагалася встигнути доробити всі справи по господарству. Купи немитого посуду, прання.

Я навіть не думала про час для себе. Мені потрібно було стільки всього встигнути за ту годину, поки дитина спала!

І так ми віддаємо. Віддаємо більше, ніж усвідомлюємо.

А потім, наче раптом, купи немитого посуду й прання зникають, і готувати тепер потрібно лише на себе й чоловіка. І ось тут-то ми й розуміємо, що віддавали все всім, але тільки не собі.

Ось він, магічний день, коли ми озираємось, а навколо немає іграшок, які треба збирати, і ми розуміємо, що відповідальні лише за себе. І може всі ті статті були правильними? Бо тепер що? Тепер кому я буду себе віддавати?

І ось у цю мить ми починаємо дивитися всередину себе. Ми починаємо відкривати в собі нові інтереси й захоплення. Ми починаємо питати себе: що мені робити тепер? Тепер, коли ми можемо робити все, що хочемо, не переймаючись особливо дитиною чи тим, що треба приготувати вечерю на всю родину.

Хто я? Що рухає мною? Що змушує моє серце усміхатися? І ми починаємо шукати відповіді

Іноді те, що ми бачимо всередині нас, лякає. Це сильне бажання стати більш свідомим у тому, що керує нами, тепер більше, ніж ми коли-небудь собі дозволяли. Дехто починає злитися на себе за те, що дозволив своїй справжній пристрасті стільки років томитися без діла. Дехто лякається того, наскільки сильне це бажання. Дехто так і не може розібратися в собі.

І ось тоді починається наше пробудження.

З боку хтось може назвати це кризою середнього віку. Та й дехто з нас може називати це кризою, а не пробудженням.

Криза – це нестабільна й навіть небезпечна ситуація, і ми можемо почуватися нестабільно у світі, який нам був так добре знайомий, у світі, де в нас були правила й розклад. А потім усе змінилося за одну мить. Ми прокидаємось із цими дивними відчуттями.

Тож цілком можливо, що 40 – це нові 20. Може, 40 – це час, коли ми розуміємо, що є важливою частиною суспільства – не щоб залишити свій слід, а щоб відкрити те, що ми можемо дати.

Ми знаходимо м’якший спосіб дати суспільству знати, що в нас є, що йому запропонувати – себе.

Ми здаємося егоїстичними молодому поколінню й своїм дітям, тому що ми нарешті знайшли час для себе. Нам більше не потрібно розписувати графік. Тепер ми можемо робити щось на власну втіху, а не бігти за чимось. Ми користуємося всіма можливостями, які маємо.

Тепер ми готові знайти той час для себе, про який нам радили журнали багато років тому. Ми готові запустити в дію чарівність 40-х.

Джерело: http://etozhizn.ru/probuzhdenie-kotoroe-proishodit-v-40-let/2/