Реалізація рішень і кристалізація особистості
Реалізація рішень – по суті те, що матеріалізує наші думки. Мало прийняти рішення, важливо вміти слідувати прийнятому рішенню. У цій статті я хотів би запропонувати один простий для розуміння метод, який сприятиме реалізації прийнятих вами рішень.
Прийняття рішень – те, що ми робимо кожної миті життя. З абсолютної точки зору, ми просто спостерігаємо життя, що відбувається. Але у відносному світі ми діємо. І щоб діяти ефективно, ми повинні вміти слідувати прийнятим рішенням.
Метод реалізації рішень, який я хотів би запропонувати, зводиться до того, щоб не повідомляти нікому про те рішення, у якому ви до кінця не впевнені. І якщо ви все-таки проговорилися, нехай це буде додатковим стимулом до того, щоб ви, будь-що-будь, перейшли від слів до діла, від розмов до реальної реалізації рішень. Так ви, по-перше, не обманете співрозмовника, який дізнався про ваші плани, і, по-друге, здійсните поставлену мету. Тут я, звісно, не маю на увазі «рішення», прийняті у запалі гніву, або під впливом інших емоцій, що затьмарюють свідомість.
Йдеться про ефективні, продумані рішення, які дозволяють нам зростати над собою. Дуже часто ми чуємо від людей про їхні плани, ідеї, задуми, про те, що вони вирішили зробити ту чи іншу справу. Але, як правило, у більшості випадків до реалізації рішень справа таки не доходить. Люди здатні дотримуватися власних серйозних рішень лише у рідкісних випадках. Ми чуємо від людини про її плани, а через якийсь час дізнаємось, що цим планам завадила якась нісенітниця. А найчастіше жодної об’єктивної причини немає взагалі.
Чому так відбувається? Реалізація рішень – те, що кристалізує нашу особистість.
Георгій Гурджиєв говорив про те, що людина нецілісна. Майже кожен є зв’язкою хибних особистостей, які часом навіть не підозрюють про існування одна одної. Наприклад, увечері одна з хибних особистостей приймає рішення займатися вправами вранці. А зранку вже інша хибна особистість відмовляється ці рішення реалізовувати. Одна хибна особистість приймає рішення, а інша розгрібає наслідки. І все це – одна й та сама людина. Так відбувається, тому що ми нецілісні. Якби зранку з прийнятим рішенням стикалась та сама особистість, яка його приймала, у нас не було б проблем із реалізацією цих рішень.
З вікіпедії: «кристалізація — процес фазового переходу речовини з рідкого стану в тверде кристалічне (з утворенням кристалів). Процес кристалізації використовується для отримання речовин у чистому вигляді».
Якщо зіставити цей процес із формуванням особистісних якостей, можна зрозуміти, про що говорить Гурджиєв: «Якщо у нас є кілька кристалів солі, і ми кинемо їх у склянку з водою, вони швидко розчиняться. Можна додавати сіль ще й ще, і вона все ще буде розчинятись. Але настає такий момент, коли розчин стає насиченим; сіль більше не розчиняється, і кристали залишаються на дні нерозчиненими». Реалізація рішень взаємопов’язана з рівнем кристалізації нашої особистісної структури. У нашій сутності має бути щось цілісне, здатне звітувати про прийняті рішення протягом тривалого періоду часу.
Як досягається кристалізація? Георгій Гурджиєв каже: «Сплавлення, внутрішня єдність набувається завдяки «тертю», завдяки боротьбі між «так» і «ні», що відбувається всередині людини. Якщо людина живе без внутрішньої боротьби, якщо з нею все відбувається без найменшого опору, якщо вона йде туди, куди її ведуть потяги, чи туди, куди дме вітер, вона залишиться такою, якою є. Але якщо всередині неї починається боротьба, особливо якщо в цій боротьбі є певна лінія, тоді в ній поступово почнуть формуватися постійні риси; вона почне «кристалізуватися». Проте кристалізація можлива як на правильній, так і на неправильній основі. «Тертя», боротьба між «так» і «ні» легко можуть мати місце й на помилковій основі. Наприклад, фанатична віра в ту чи іншу ідею або страх «гріха» здатні викликати найнапруженішу боротьбу між «так» і «ні», так що людина зможе кристалізуватися і на цих основах. Але тут відбудеться неправильна, неповна кристалізація. Така людина не буде здатна до подальшого розвитку. Щоб зробити подальший розвиток можливим, їй доведеться знову розплавитися, а це досягається лише шляхом найсильніших страждань».
Отже, кристалізація і реалізація рішень неможливі без подолання інерції звичного оточення. Складно змінити розпорядок дня, складно змінити поведінку. Ще складніше здійснити справжні зміни самої особистісної структури. Але складно не означає неможливо. Завдяки систематичній роботі над собою ми змінюємось. І з самого початку важливо обрати мудрий шлях, у напрямку якого ми почнемо кристалізувати нашу особистість. Тертя і боротьба протилежностей змушує нашу свідомість активуватись, пробуджуватись, і виробляти якості, здатні врівноважити двоїстість протилежностей. Ми можемо піти «від зворотного». Ми не зобов’язані створювати для себе складні умови, щоб пробудитися і «кристалізуватися». Ми можемо практикувати навмисну усвідомленість, що пробуджує нашу свідомість. Завдяки усвідомленості ми набуваємо здатності адаптуватися до життя на дедалі витонченішому, глибиннішому рівні. На мою думку, одним із найефективніших методів кристалізації й набуття цілісності є просте дотримання власних рішень будь-що-будь. Коли ми робимо те, що задумали, ми пробуджуємо справжню волю нашої сутності. І це вже не подолання хибних особистостей. Це – глибинне усвідомлення своїх цілей. Коли ми розуміємо, чого хочемо, сила волі стає нашим супутником. Коли ми слідуємо власним рішенням знову і знову, ми набуваємо цілісності.
Повертаючись до методу. Якщо ми навчилися реалізації рішень, про які повідомили інших, на ще більш просунутій стадії ми повинні навчитися слідувати рішенням, незалежно ні від чого. Звичайно, бувають винятки, коли ми, через якийсь час, усвідомлюємо, що прийняте рішення було невірним, і може комусь нашкодити. І, мабуть, це єдина причина, яка може виправдати відмову від реалізації рішень. У будь-якому разі, ми не повинні шукати виправдань. Совість і серце не дозволять нам обманути самих себе.
Ще одна показова цитата Гурджиєва: «Кристалізація можлива на будь-якій основі: візьміть, наприклад, розбійника, справжнього, істинного розбійника. Я знав на Кавказі таких розбійників. Він буде, не ворухнувшись, стояти вісім годин за каменем біля дороги з рушницею в руках. Чи змогли б ви це зробити? Зверніть увагу — всередині нього весь час триває боротьба: йому спекотно, хочеться пити, його кусають мухи; але він стоїть нерухомо. Інший приклад — монах. Він страшиться диявола — і протягом усієї ночі б’є чолом об підлогу і молиться. Так досягається кристалізація. Подібними способами люди здатні створити в собі величезну внутрішню силу, перенести муки, отримати все, чого бажають. Це означає, що в них з’явилося щось тверде, щось постійне. Такі люди можуть стати безсмертними.
Але що в цьому доброго? Людина такого типу стає «безсмертною річчю», хоча іноді в ній зберігається певна кількість свідомості». У рамках цієї статті я не ставив собі за мету відобразити правильний шлях кристалізації й «сплавлення» якостей. Звісно, надзвичайно важливо приймати правильні й мудрі рішення. Реалізація рішень «у світі, де за кожним полює смерть».
Ще один метод ефективного проживання життя і реалізації рішень – усвідомлювати смертність власного тіла. Більшість людей закриваються від цього усвідомлення, тому що воно знецінює більшу частину їхніх цінностей. Дон Хуан говорив Кастанеді, що люди живуть, не усвідомлюючи того, що їхнє тіло смертне, і діють так, ніби вони безсмертні. Якби вони усвідомлювали це, кожна дія була б наповнена сенсом.
Дон Хуан говорив: «Воїн сумнівається і розмірковує до того, як приймає рішення. Але коли воно прийняте, він діє, не відволікаючись на сумніви, побоювання й вагання. Попереду — ще мільйони рішень, кожне з яких чекає своєї години. Це — шлях воїна». Іншими словами, ми можемо витратити якийсь час на обдумування. Але коли рішення прийняте, тут необхідні практичні дії, без зайвої рефлексії. Як то кажуть: «сім разів відміряй, один раз відріж». Шлях воїна в книгах Карлоса Кастанеди – це не шлях борця, а шлях людини, яка живе максимально ефективно у всіх основних сферах життя. Слова Дона Хуана, звернені до Кастанеди: «У мене не буває ні сумнівів, ні жалю. Все, що я роблю, я роблю за власним рішенням, і беру на себе всю повноту відповідальності за це. Найпростіша дія, наприклад прогулянка з тобою пустелею, може означати для мене смерть. Смерть невпинно йде моїм слідом. Тому місця для сумнівів і жалю я залишити не можу. І якщо під час нашої з тобою прогулянки мені судилося померти в пустелі, то я маю там померти. Ти ж, на відміну від мене, поводишся так, ніби ти безсмертний, а безсмертна людина може дозволити собі скасовувати свої рішення, шкодувати про те, що їх прийняла, і сумніватись у них.
У світі, де за кожним полює смерть, немає часу на жаль чи сумніви. Час є лише на те, щоб приймати рішення». Реалізація рішень за принципом «один раз відміряй, сім разів відріж»
Дещо інший підхід пропонують сучасні «Гуру» тайм-менеджменту й особистої ефективності. Стів Павліна пропонує витрачати на прийняття рішення не більше дев’яноста секунд. І якщо немає впевненості, відкласти цей вибір «на вечір». Головне – не витрачати часу на безплідні фантазії. Бодо Шефер пропонує витрачати на прийняття рішень не більше тридцяти секунд!
Наведу цитату з книги Бодо Шефера з тайм-менеджменту: «Багато хто вважає, що рішення можна прийняти й пізніше. Але ті, хто постійно відкладає рішення на потім, втрачають впевненість у собі, не кажучи вже про те, що не існує такого поняття, як «відмова від рішення». Навіть якщо ви не хочете приймати рішення, насправді ви його вже прийняли. Ви вирішили, що все повинно залишатися по-старому. Іншими словами, ви вирішили нічого не вирішувати. Однак такий стан пов’язаний із великими витратами енергії. Він тисне на вас і позбавляє свободи дій. Тим не менш, багато людей стверджують, що зробити вибір ніколи не пізно. Ви зможете переконатися, що це не так, коли уявите свою мету як сходинку ескалатора.
Постійно перебуваючи в русі, вона віддаляється від вас. Якщо ви ще трохи забаритеся з рішенням, вона опиниться поза межами досяжності. Неправильних рішень не існує. Роблячи вибір, ви відкидаєте всі інші альтернативи, тому не знаєте, як склалося б ваше життя, якби рішення виявилось іншим. Багато хто вважає, що рішення приймаються легко й безболісно. Ідеальним рішенням здається те, яке напрошується наче саме собою. Тому люди часто воліють чекати того моменту, коли залишиться тільки одна-єдина альтернатива, а всі інші втратять свою привабливість. При цьому вони упускають з виду, що в цьому випадку йдеться вже не про рішення. У них просто немає вибору. Рішення набуває сили, коли ви можете належним чином оцінити обидві альтернативи. І чим вище ви оцінюєте альтернативу, яку відкинули, тим ціннішою стає для вас та, яку ви обрали. Якщо ви хочете більше поважати себе, навчіться швидко приймати рішення. Тренуйте свій «м’яз рішучості».
Люди з низькою самооцінкою намагаються захистити себе, уникаючи ризику. Саме тому багато хто так наполегливо тримається за те, що їм насправді не подобається. Але ж найбільший ризик полягає в тому, що можна прожити все життя, так і не зазнавши жодного задоволення. Тому одна досить успішна людина сказала якось: «Ризикуйте. Тому, хто лежить на землі, вже нікуди падати». Роблячи вибір, переможці керуються тим, чого вони насправді хочуть. Вони приймають рішення швидко й надовго. Всі ж інші зволікають з рішеннями і часто їх змінюють. Переможці роблять вибір швидко, тому що знають: погане рішення все одно краще, ніж жодне. Крім того, вони знають, чого хочуть. Здатність приймати рішення швидко ґрунтується на усвідомленні власних цінностей. Якщо ви знаєте, що для вас цінне й дороге, зробити вибір набагато легше».
Бодо Шефер каже про те, що здатність приймати рішення швидко, можливо, навіть важливіша за здатність приймати правильні рішення. У тому, щоб приймати рішення швидко – немає помилки. Вся справа в тому, що більшість людей схильні мріяти й роздумувати днями напролік. Внаслідок цього занурення в ілюзії людина не здатна ні прийняти путнього рішення, ні втілити це рішення в життя. Вся справа в тому, що найкраще ми вчимося на своїх помилках. Мені особисто ближчий кастанедівський підхід, коли я можу витратити якийсь час на прийняття рішення. Однак зрештою, прийняття рішення не має жодної цінності без його реалізації. Реалізація рішень – те, що зробить ваші плани реальністю.